Про Першотравень

Весна в совку завжди була багата всякими безглуздими заходами на які публіку заганяли добровільно-примусово. Особливо безглуздими були першотравневі демонстрації, коли під запис зганяли в колони учнів, службовців і робітників різних підприємств. На місці роздавали портрети вождів, транспаранти з гаслами і всілякі символічні речі, типу паперових квітів, прапорців та іншої гидоти. Людей шикували в колони і вони довго стояли в очікуванні початку цього цирку. Потім все починалося, під совкові марші всі проходили повз трибуни, де стояло міське начальство вже в стані «ще по одній і по домівках». Потім весь непотріб, який несли – здавали до наступного походу в спеціальні комори. Як це виглядало, можна подивитися в кадрах совкової хроніки або в репортажах з Пхеньяна. Там це відпрацьовано до автоматизму.

 

Хто пам’ятає ці заходи, знає, що диктор завжди оголошував підприємство чи установа, колона якого бреде біля трибуни. Коли називали це підприємство, колона кричала «ура» і подавала всілякі ознаки життя. Як тільки все закінчувалося, всі учасники ходи, від учнів старших класів і до робітників та інтелігенції, швидко групувалися за інтересом і люто нажиралися до безпам’ятства. На чолі цієї публіки був комсомол. Випити стільки, скільки це робили комсомольські керівники міста або району – не міг ніхто.

Ці спогади залишили два так і не закритих питання.

Перше – чому люди після демонстрації так гарячково, майже бігом добиралися до місця зібрання і чому майже миттєво набиралися до стану поросячого вереску? Правда, це мало назву «на шашлики», але до згорілих шматків м’яса доживали не всі. Велика частина шашличників відправлялася в кому набагато раніше. Ніхто не розтягував задоволення спілкування в компанії або поїдання непоганої закуски. Нічого подібного. Велика частина – стрімко нажиралася, а менша – встигала влаштувати класичний мордобій а-ля «Саша Невський і лицарі Лівонського Ордена».

Автор – людина майже не п’є і тому завжди спостерігав ці картини тверезим поглядом. В молодості так і не вдалося зрозуміти причини таких «маёвок», а багато пізніше виникла версія про те, що люди не могли не відчувати фальші, що відбувається і просто дезінфікували себе зсередини, щоб хоч якось відгородитися від усього цього свинства.

 

Друге питання випливає з першого і носить скоріше загальний характер. Хода з плакатами, портретами і іншим сміттям мало назву «демонстрація трудящих». Раз є демонстрація, то це означає, що хтось, кому-то, щось показує. Ті, хто йшов в колонах, нікому і нічого показувати не хотіли, та й не могли. Те, що вони несли в руках, мало що їм говорило. Наприклад – портрети очкариків в краватках. Їх прізвища були абсолютно порожнім звуком і не викликали ніяких асоціацій. Але це ще нічого. Куди гірше було з гаслами. Наприклад: «Ленін – живіший за всіх живих». Це при тому, що кожен житель совка був зобов’язаний знати роки життя вождя 1870-1924. Остання дата прямо вказує на момент його смерті, але він – живіший за всіх живих. Або ось ще: «Наша мета – комунізм». Розшифрувати це заклинання в людське “понятіе” не міг жоден комуніст і ця абракадабра була не тільки на плакатах, а й на навколишніх будинках. Або ось ще «Слава КПРС». Тут просто нема чого коментувати.

 

Але ось подібну нісенітницю люди несли в руках. Що ж вони при цьому демонстрували, а головне – кому? За ідеєю, демонстрація повинна була когось в чомусь переконати. Але крім напівп’яного керівництва на трибуні, демонструвати цю маячню було просто не кому, і керівництву це не потрібно взагалі, тим більше, вони вже перебували у фінальній стадії алкогольної інтоксикації і думали тільки про те, щоб не зробити все це прямо на трибуні.

Потім стало зрозуміло, що глядач таки був, просто його ніхто не бачив. Справді, якщо це невелике містечко, то легко було дізнатися колони всіх міських підприємств, організацій, установ і навчальних закладів. Але якщо уважно придивитися, там не було колони місцевої міліції, а вже тим більше – КДБ, хоча райвідділ або міськвідділ, з приблизно 100 чоловік особового складу – був. Причому, у них в цей час – посилений варіант несення служби. Всі на вулицях і «забезпечують порядок». У пізньому совку це приблизно так вже і було, але трохи раніше ці діячі стежили за учасниками заходу і відзначали тих, хто не щиро радіє всенародному святу. Приблизно це ж саме зараз відбувається в КНДР. Нехай спробує хтось не продемонструвати істерику з приводу смерті вождя або радості з приводу його дня народження! Там з цим все просто.

Але і в історії совка був період, коли НКВД спускало на місця наряд по «зрадникам і шкідникам» і цей план треба було виконувати. Зараз розкрита частина архівів КДБ, де ці наряди з підписами відповідних керівників можна подивитися особисто. І що найголовніше, абсурдність звинувачень зараз очевидна. Просто не могло бути мільйон німецьких або японських шпигунів. Навіть просто, щоб вести мільйон агентів, повинен існувати апарат розвідки просто жахливих розмірів. Тоді виникає питання: за якими критеріями НКВД підбирала людей для арештів? А ось за такими, зокрема. Хтось не широко посміхався і це було зафіксовано, під нього трошки копнули і його друзі, сусіди, начальство – відразу написало купу доносів – і немає людини. Він став німецьким шпигуном і троцькістом. Ось звідти пішов сенс «демонстрації».

Дивно, але в Росії знову відроджують ці традиції. Мало того, так звана соціал-демократична партія України, яка не заборонена через недогляд, знову пропонує походити строєм на 1 травня, не зрозуміло що і кому демонструючи.

Щоб поставити крапку в цій темі, просто звернемо увагу на те, що свої свята більшовики засновували так, щоб перекрити свята церковні або навіть давніші. Так ось, з 30 квітня на 1 травня просунута громадськість святкує Вальпургієву ніч. Вважається, що в цей час відьми збираються на шабаш, де віддаються плотським утіхам групового характеру. Совкове 1 травня – те ж саме, тільки вдень і без магічних ритуалів. Вакханалія і безладний секс з ким попало – гідне завершення дня солідарності трудящих, про що завжди було приємно згадати тим, у кого не відбиває пам’ять від горілки. Такими були згадані вище комсомольці, які стали російською елітою. Принаймні, глава россійсокого ради федерації Валюха Матвієнко (вона ж Валя – півсклянки і Валька-червоні труси) могла б розповісти про це дуже багато і детально, тільки не розповість бо своєю святістю вона нині підперла небеса.

Але нехай росіяни розважаються так, як їм подобається, аби до нас не лізли. Нам цього точно – не треба.

anti-colorados
29th Квітня 2017

Переклад українською за джерелом